тут якісь дивні питання виникають — по перше, закон прийнятий у Франції — то як він нам має подобатись чи не подобатись? Ми що відповідаєм за розвиток цієї країни? Це їх суверене право вирішувати які закони приймати, навіть не порадившись референдумом з народом України. Далі, чи подобається нам коли окупанти тут розмовляють совєю окупаційною мовою, зневажають наших героїв і нашу історію? Ні, не подобається? І французам не подобається, коли мігранти відверто зневажають усе французьке і намагаються перенести свою культуру на Ілісєйські поля ;). Тому вони і захищаються. Вони захищають свою культуру і свої ціності від чужого і агресивного. А стосовно Лав парадів — то вони лише 1 раз в рік ;) — і не варто перебільшувати їх значення в культурному житті Німеччини (наприклад)- у Франції цього немає. Давайте продовжуватимемо бути толерантними і наші діти ходитимуть в лаптях і касавароточках і разгаваріватимуть на обсчєпонятном.
Мені асобіна нравяца опуси одного матіматіка-прідпрініматєля Філатова. Вот вже пісатєль пише. Тут навіть вєсті із львовського мєтра на такі собьітія — «піарщіки крєатівят нє па-децкі. Прєдпрініматєль-матєматік на сторінках „Свободи зельцу“ це повний п… ц» (С). За такі пісьміна надабно із патрійной касьі синьо… опих купити пару кіло гречки і, після шмаганія по пальца металевою лінійкою, поставити горє піаршика на тую гречку в куточок (С). Такшо, піши ісчо.
А партійна газета синьо… опих бандитів «Свобода зельца» — то провідне чернівецьке ЗМІ чи пересувний іконостас місцевих бандитів? Це так — музика навіяла, стосовно «зомбування».
Ось саме про це веду мову вже не вперше — що таке «успіх» насправді? Бути відомим (якщо так — то в якій галузі, чим)? Багатим (і ховатися від кілерів)? де успіх? І навіщо він?
Нєгожє батюшок осуджать на просторах мєждусєтья. Надобно токмо персти їх целовать да мзду нємалую в кошолку церковную возлагать. А чо творят отци цєркві так то дєло нє наше. Пущай вєсєляца. Пока…
А те що клоунів вистачає серед батюшок практично любої конфесії — то це факт незаперечний. Як одного разу запрошував мене один з молодих пасторів — каже:«поїхали в Карпати, у нас піст, молитва і шашлики». Ну, піст по дорозі, молитва під час готування шашликів і, власне, самі шашлики. Все було чино і благородно (чесно), але фраза «Піст, молитва і шашлики» стала крилатою. Тому особливо на фокуси і манси людей, які заявляють, що вони служать Богу звертати не варто. Варто просто визначитися якому богу ці діячі служать. Якщо вони на виборах гасають по району з пачками відкріпних і ковбасою в бороді — то Мамона їх світоч (і В.Ф.), а якщо люблять Бога і людей — то Христос їх Господь.
Ви ж мене не зрозуміли — я ж не говорю про погодження чи не погодження ;). У мене є така весела тітонька (колишня вчителька) яка одного разу сказала — «Я Біблію читала і багато з чим категорично не погоджуюсь» ;). Це я до того, що існує інший стандарт думання і реагування на події, а не звичний, і для мене також. Просто Павло ІІ щось краще знав ніж я — і був спокійним, а я десь даремно смикаюсь. Я думаю, що якщо людина називає себе християнином — то має наслідувати найперше Христа. А в цих заповідях спокою Його видно. І, взагалі, я не ангел далеко.
ми з нашими образами і психологічними знаннями такі класні і грамотні. А ВІН був справжнім ПАПОЮ ;). І його любили друзі і поважали всі. Можливо щось не так в нашій психотерапії? Мені самому його заповіді складно зрозуміти, виникає питання — як це? А вотак це…
Намагання містечкових партійних вождів надувати щоки, вдаючи власну значимість викликають жаль і співчуття. Реально представляючи інтереси маціпуньких груп однодумців, вони хочуть видати себе за лідерів політичних рухів світового рівня, як мінімум. Хочуть, але не можуть. А тих хто хоче і не може називають просто — імпотенти. Така ось містечкова політична «еліта». На жаль…
так вона завжди рідна ;) Це так, просто, музика навіяла. А, взагалі то, позитивний п'ятничний матеріал. Але мене тільки засмутило, що успішність Вами вимірялася публічністю (популярністю). Думаю (просто впевнений), що багато випускників є добрими спеціалістами у різних галузях, хорошими батьками і т.п. Ми живемо в якісь, на мій погляд, у трохи збоченій країні, де моральні чесноти перестають бути визначальними в оцінці людини. Але це вже тема іншої розмови…
згоден — міняти цю тему шкода ;). Лиш зауважу, що і Бог і вибух — це питання віри. Все. Десь на іншій гілці по-розважаємось з цього приводу. Тут у людини наразі важливіші проблеми.
Ага. Вот вона захоче, що б батьком її дітей був би… ну наприклад… ну, якийсьь геній, а він і в мозгу немає розмножаца на цьому періоді. Так що ж, страждати малявочці? Як далі жити? Хотіла… Чомусь любові немає. На жаль.
Ми істоти соціо-біологічні — це якщо вірити, що пращури були мавпами. А ось якщо вважати, що ми творіння Божі — то тоді ващє ;)). І вотцево самочки /самці, ну якось зовсім по тваринячому
А те що клоунів вистачає серед батюшок практично любої конфесії — то це факт незаперечний. Як одного разу запрошував мене один з молодих пасторів — каже:«поїхали в Карпати, у нас піст, молитва і шашлики». Ну, піст по дорозі, молитва під час готування шашликів і, власне, самі шашлики. Все було чино і благородно (чесно), але фраза «Піст, молитва і шашлики» стала крилатою. Тому особливо на фокуси і манси людей, які заявляють, що вони служать Богу звертати не варто. Варто просто визначитися якому богу ці діячі служать. Якщо вони на виборах гасають по району з пачками відкріпних і ковбасою в бороді — то Мамона їх світоч (і В.Ф.), а якщо люблять Бога і людей — то Христос їх Господь.