Українець. Борис Грінченко

В суспільсві чомусь існує думка, що воно (суспільство) розвивається і люди змінюються. Та… Вештаючись просторами мережі зіткнувся з творчістю Бориса Грінченка (1863 — 1910). І зайшов ось такого вірша. 


УКРАЇНЕЦЬ



Він українець — це запевне,
Бо хвалить сало й галушки,
Та ще вишиванії вдома
Бере він на ніч сорочки.
Колись він навіть — хоч давненько —
Щось написав чи переклав,
Але ж цензура — боже — люта!
І пер він більше не псував.
Колись кричав: «Народ люблю я!
За його хрест би я поніс!»
І за народ в каліках-віршах
Пролив дрібних він з ложку сліз.
Але ж народ — темнота темна —
І віршів тих не зрозумів, —
Мужицтво кинувши, герой наш
На «тепле місце» десь засів,
І хоч накази часто пише,
Щоб в шори брали мужиків,
Але ж він каже: «Україну
Люблю я так, як і любив».
Він галушки і досі хвалить,
І «Кобзаря» бере читать,
І напідпитку починає
Слова вкраїнськії вживать…

Цей вірш був написаний у 1892 році. Сильно змінилось воно (суспільство) і його члени?

1 коментар

Максим Пансик
Правдива жесть поза часом.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте