Збезчещена книжка
Так сталося історично, що наша сім'я до цього часу купує книжки. В магазинах також. І часом трапляється так, що до палітури причепляють цінники, які дуже важко відшкрябати. А коли відшкрябуєш, то здається, що книжку просто гвалтуєш. А ще бувають ззаду такі ідіотскі наклейки з якимись електроними штучками-сигналізаціями — то взагалі жах які аналогії. Вот у мене виникає знову просте питання — якщо паяльником на чолі такого продавця випалити його ідентифікаційний номер, це буде правильно?
37 коментарів
— приклеювати карточки з ціною скотчем до останньої сторінки,
— писати ціну на книжці чорним маркером,
— писати ціну на переді книжки чорним маркером,
— псиати ціну на переді книжки чорним маркером і ставити підпис,
— приклеювати цінники кислотних кольорів з написами «Cena… z?.»,
ось.
більше садизму поки що не можу придумати.
тато: «слухай, там в шафі вже повно всякого хламу, книжки всякі, може подивимось та й дещо повикидаємо?»
мама: «подивимось»
Ні! Не можна викидати книжки!
Я тільки ще сподіваюся, що «подивимось» мабуть просто було підтвердженням жіночої «толерантності», бажанням не сперечатися, а насправді означало: цього не буде, все залишиться як було? Може це просто таке слово «подивимось»? Часом люди кажуть щось й не роблять цього. Можливо так?
Я сподіваюся…
Адже книжки не можна викидати! Це душа в словах.
Просто я НЕ ХОЧУ, щоб книги викидали.
А читати чи ні — це право кожного, і його доля. Я люблю книжки. І люблю їх читати.
В жодному разі не заперечую ролі книжки! Оскільки, приблизно так само, як і Ви, люблю книжки і люблю читати їх))
Бувають різні книги!
Є таке лайно, що інколи й викинути замало…
Тепер ми ними піч розпалюємо, під сковорідку ще можна покласти.
Це найгірше, що я взагалі читала (крім он-лайн лайна в окремих щоденниках).
Варто зберегти хіба що 1 екземпляр як еталон «як не треба робити».
Щоправда, тут теж є питання. А судді хто?
Я теж дуже не люблю радянську літературу, але хто буде визначати, що вічно, а що ні…
Але тут йшла мова про інше…
видавалося справді всякого повно і багато ще й примусово
Я дуже зневажаю радянську пропоганду((((((
Так, там було багато макулатури. І навіть на цій вже час дуже модно було спочатку людей змусити купити це… а потім протягом року вони здавали це на мукалатуру.
І отримували талони на дефіцитні, дійсно гідні видання !))))
Такі книги теж мають цінність. Не художню, не естетичну — історичну. І під "історичністю" я маю на увазі не зміст, а факт існування.
так, судді хто, хто має право вирішувати долю книги?
Я завжди дуже насторожено ставився до ситуації, коли кажуть: все, ця книга вже не потрібно.
мені теж дуже жаль, коли в школі списують підручники, котрі послужили пару років, бо вийшов новіший
правильно робиш, що залишаєш по кілька примірників. це і для історії важливо, і для дослідження конкретної науки, і для дослідження видавничої справи
Формально я порушую правила.
Але я готовий нести відповідальність))
КОжен вносить свою лепту.
але я поїхав пару днів тому і мене тепер мучить ця ситуація
бо майже так само тато минулого року спалив на дачі старі бабусині молитвенники, видані до 1939 року
на моє обурення він відповів: «вони були старі»
А ось у нас в родині книжок всіляких багато — це правда, а живемо ми в стандартній двокімнатній квартирі — куди подіти перечитані книжки і ті, які точно вже ніколи не будуть читані нами? Добре, що у нас є хата в селі на горище якої можна ще талувати коробки з книжками. Бо ж палити книгу — то гріх (чи не гріх). Куди їх дівати? Чув про якийсь рух книжок між людьми — книжку можна залишити навіть на лавиці в парку, тільки в ній вклеєне прохання після прочитання теж залишити її у нормальному місці. І так книжки рухаються від одного читача до іншого. Пані Лібанова (для нечірнівецьких — найкращий у світі директор книгарні) стверджує, що у неї книги вже навіть красти перестали ;). Що робити? (с).
я не проти
У мене вдома книжки: на полицях, зверху на шафах, у дивані, у ліжках, під ліжками, на балконі в старому буфеті, на балконі у кованій скрині, на балконі у великих поліетиленових пакетах, всередині столика-«метелика» (книги тримаються на перекладинах...), на столику-«метелику»… Мені вже страшно… Я скоро буду верхній шар підлоги проломлювати і туди книжки запихати…
Але викидати все ж не можу…
Скоро меблі повикидаю і створю собі щось таке модно-неординарне з книжкових стосиків ))))))
матиму на увазі ))
Значить не все так погано, поки що, в нашому місті ;)